«Впадіте на земське лоно…»

Впадіте на земське лоно
І слух приклоніте земно:
Гуде, як во время оно,
Гуде, як атлантам, темно.

І води гудуть і хмари
В огнях по найвищі клу́би…
Гудуть, як софари кари,
Гудуть, як загуби труби.

Гучніше, могу́тніш гули,
Буре́мніше древні сили…
За те, що Сонце забули,
За те, що серце забили.

Прага, 1938

---

Текст наводиться за збірником «Олекса Стефанович. Зібрані твори». Збірка «Кінцесвітнє».