Княгиня металева

«Досить личин». І злото стало тьмяне,
І бронза в мідь покірно перейшла,
І в ріках сталь вчинилася зо скла,
І, як давно, нависло олив’яне.
Усе смерка, притишується, в’яне —
І лиш вітрів залізная хвала
Гуде в полях, роздоллях для крила,
Та сурмить ріг, мов горло, що мідяне.
У цілу стать Ти встала і нараз
Зірвала геть покри́вала окрас,
Жоно Кінця, Княгине Металева,
І ось гербом, як знак Всепожертя,
Возносиш в вись ненаїсного Лева,
Щоби Орлом здійня́лося Життя.

Прага, 1938

Текст наводиться за збірником «Олекса Стефанович. Зібрані твори». Збірка «Кінцесвітнє».