Стефанович Олекса - Із циклу «Голод» (ІІІ)
Українська література / Стефанович Олекса / Вірші / Із циклу «Голод» (ІІІ)
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Із циклу «Голод» (ІІІ)

PDFДрукe-mail

Сказав хтось: «Мо́лочно і ме́дяно
Оцій землі плисти-текти»,
Та просять руки вгору зведені:
«Ой, хліба… Боже мій святий!»
Чорнозем в полі аж вилискує,
Аж синій — чорний, дорогий,
А очі дико так виблискують,
А люди людям — вороги.
Хлібам — злотистим морем плюскати
У синій берег — далечінь,
Та хата в вишнях стала пусткою,
А на току здихає кінь.
Одним жнива́м там буть — заручинам
Пісень і блискавок серпів,
Та ті жнива́… Людей замучених
Жне голод. Зойки, стогін — спів.
Дитині: «хліба»… не захлипати,
А захотіло, — любе, їж,
Та ні, не хліб, а ніж до хліба там
В живіт дитині рідній, ніж:
Син вириває хліб у матері:
«Кришинку, мамо… Мамо, дай!»
І без ножа не відірвати їй
Од себе сина… Гіркий край!

1923



Текст наводиться за збірником «Олекса Стефанович. Зібрані твори». Фрагменти ІІ. Добірка упорядника.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.