Сон (нона)

Струнка, білява, з синіми очима,
Неначе лебідь з хвилі вдалині
(В вечірній тиші ми лише одні), —
Мені вона привидилась вві сні.

І я завмер, милуючись плечима,
Не бачачи обличчя. Раптом — крик,
Надтріснутий, і немічний, і милий,
Мене ж покинули тоді останні сили,
А образ ... образ, ніби привид, зник.

1955 р.