"Не одлюби свою тривогу ранню"

Не одлюби свою тривогу ранню,
- той край, де обрію хвиляста каламуть,
де в надвечір'ї вітровії тчуть
єдвабну сизь, не віддані ваганню.
Ходім. Нам є де йти - дороги неозорі,
іде сизуваті в прохолодній млі.
Мам с де йти - па хвилі, на землі -
шляхи - мов обрії - далекі і прозорі.
Шумуйте, весни -дні, ярійте, вечори,
поранки, шліть нам усмішки лукаві!
Вперед, керманичу! Хай юність догорить -
ми віддані життю, і нам віддасться в славі!