Як добре те, що смерті не боюсь я

Як добре те, що смерті не боюсь я
і не Питаю, чи тяжким мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст,
що жив, любив і не набрався скверни.
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій. до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.