Багрянці

Кулеметними стрічками в степ
Пролягли і схрестились дороги.
Мак цвіте…
Мак багряний цвіте
Пелюстками надій і тривоги.

І чиїсь пересохлі уста
Шепчуть в трави-мурави:
«Ти здужай…
Підведися, товаришу, встань!..
Підведися, товаришу, друже…»

Тут в атаку ходили бійці,
Не здалися —
Загинули в полі!
Багрянці мої, багрянці
На гарячому суходолі…

1951

Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.