Через жінку зруйнували Трою…
Та, про це повідавши, Гомер
Прихиливсь перед її красою
І в сліпім захопленні завмер.
Відступися, стародавня казко.
Ми сплетем сьогоднішній вінок
Із шаноби, вдячності і ласки,
З нашої любові — для жінок.
В ньому буде аромат і подих
Ніжної дівочої весни,
Мужність втрат
і незабутній подвиг.
Героїзм минулої війни.
І холодний зблиск електрозварки
В дальньому сибірському краю,
І гарячі руки санітарки
В першому смертельному бою.
І оті робфаківські косинки,
Що на косах маками цвіли,
І маленькі фронтові посилки
Без адрес, одвіту, без ціни…
1968
Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.