«Сторононько рідна! коханий мій краю...»
1
Сторононько рідна! коханий мій краю!
Чого все замовкло в тобі, заніміло?
Де —не —де озветься пташина несміло,
Немов перед бурею в темному гаю,
І знову замовкне…як глухо, як тихо…
Ой лихо!
Ой, де ж бо ти, воле, ти, зоре таємна?
Чому ти не зійдеш на землю із неба?
Осяяти землю безщасную треба!
Ти бачиш, як все в нас покрила ніч темна?
Ти чуєш, як правду неправда скрізь боре?
Ой горе!
О люде мій бідний, моя ти родино,
Брати мої вбогі, закуті в кайдани!
Палають страшні, незагойнії рани
На лоні у тебе, моя Україно!
Кормигу тяжку хто розбить нам поможе?
Ой боже!
Коли ж се минеться! Чи згинем без долі?
Прокляття рукам, що спадають без сили!
Навіщо родитись і жити в могилі?
Як маємо жити в ганебній неволі,
Хай смертна темнота нам очі застеле!
Ой леле!
Примітки
Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. 29 — К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 73.
Вперше надруковано в журн. «Народ», 1891, № 7, с. 115 29 — 116, як цикл з трьох віршів під заголовком «идання».
Автограф першого вірша циклу «Сторононько рідна! Коханий мій краю!» у альбомі «Poesie» (ІЛІШ, ф. 2, № 11, стор. 38 29 — 39) має заголовок «Ридання». Чистовий автограф циклу під назвою «Сльози —перли» з посвятою Іванові Франку 29 — ІЛІШ, ф. 2, № 747, стор. 2929 — 32.
У київському виданні збірки «На крилах пісень» 1904 р. цикл не надруковано.
Датується орієнтовно 1891 р. за першодруком.
Подається за збіркою «На крилах пісень», 1893, стор. 29 — 31.