Українка Леся - Сонет
Українська література / Українка Леся / Вірші / Сонет
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Сонет

PDFДрукe-mail

Натура гине  — вся в оздобах, в злоті,  —
Останній усміх ясний посила
І краскою непевною пала,
Немов конаюча вродливиця в сухоті.

Недавно ще була вона в турботі,
Жила і працею щасливая була;
Тепер останнії дарунки роздала
І тихо умира…кінець її роботі!

Спокійно умира і листом покриває
Росинки білії, ті сльози самотні
Від сонця ясного і від людей ховає.
Натура ллє ті сльози таємні

Того, що хутко ляже в смертнім сні,
В холодній, білій сніговій труні.

[4  — 20 листопада 1890]



Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт.  — К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 79.

Вперше надруковано у збірці «На крилах пісень», 1893, стор. 36.

Автограф  — ІЛІШ, ф. 2, № 747, стор. 42.

Датується за автографом.

Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 52.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.