Українка Леся - «Скрізь плач, і стогін, і ридання...»
Українська література / Українка Леся / Вірші / «Скрізь плач, і стогін, і ридання...»
В базі 4533 віршів 567 авторів.

«Скрізь плач, і стогін, і ридання...»

PDFДрукe-mail

Скрізь плач, і стогін, і ридання,
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі.

Над давнім лихом України
Жалкуєм —тужим в кожний час,
З плачем ждемо тії години,
Коли спадуть кайдани з нас.

Ті сльози розтроюдять рани,
Загоїтись їм не дадуть.
Заржавіють від сліз кайдани,
Самі ж ніколи не спадуть!

Нащо даремнії скорботи?
Назад нема нам воріття!
Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!

[1890]



Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт.  — К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 81.

Вперше надруковано у збірці «На крилах пісень», 1893, стор. 38.

Автографи  — ІЛІШ, ф. 2, № 11, стор. 25, та ІЛІШ, ф. 2, № 747, стор. 45. До київського видання збірки «На крилах пісень» 1904 р. Леся Українка поезію не включила.

Датується 1890 р. за раннім автографом.

Подається за збіркою «На крилах пісень», 1893, стор. 38.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.