Вербицький Микола - Невольник
Українська література / Вербицький Микола / Вірші / Невольник
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Невольник

PDFДрукe-mail

Ой боже мій, боже, мій світе коханий,
Болять, огнем палять кривавії рани,
Що понатирали тяжкії кайдани!
Що понатирали за довгії роки
У темній темниці, у ямі глибокій!
Глибока темниця, муровані стіни —
Отут натерпишся лихої години!
Муровані стіни, маленькі віконця, —
Ні неба не видно, ні ясного сонця;
Отут нам і жити, отут і вмирати!
Ой, а там десь за стіною,
За стіною кам’яною
Живуть люди, втішаються,
Життям вільним пишаються.
Ой, зійдімось, брати мої,
Сизокрилі орли мої,
В глуху північ на пораду,
На невольницькую раду:
Як хуртовина завиє,
Чорна хмара небо вкриє,
Буде нам, як мати рідна,
Нічка темная, невидна, —
Бо сторожа спати буде,
Наші речі чуть не буде;
Ой, порадимося, братця.
Як за діло треба взяться:
Як ті грати розібрати,
Як каміння розкидати,
Як ту волю, вільну волю
В чистім полі здобувати.



Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.