Вінграновський Микола - «Уже тоді, оповесні, коли…»
Українська література / Вінграновський Микола / Вірші / «Уже тоді, оповесні, коли…»
В базі 4533 віршів 567 авторів.

«Уже тоді, оповесні, коли…»

PDFДрукe-mail

Уже тоді, оповесні, коли
Горища пахнуть першим снігом
І гарбузи цвітуть між картоплями,
Уже тоді прощання полохливе
Носив я в серці — ношу кам’яну.
Мені вже бачились підбиті горем очі,
І повні вуха сліз на вицвілій подушці,
І губ краї, опущені в печаль…
І ще тоді, оповесні, я думав,
Що ти знайдеш себе у дітях чи в роботі,
І все забудеться, пригоїться, примре.
А час і простір зроблять своє діло…
Не те я думав… ось вже стільки літ
За мною тінь твоя марою ходить
І золоті слова любові дорогої
Мені звучать на спечених устах…

1967


Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.