Обережні

Як легко вірити неправді,
Як легко зранити вразливе…
О обережні, як ви раді,
Коли оступиться сміливий.

Ви не одвернетесь хапливо
Від того, хто і в скруті гордий.
Ви лагідно і співчутливо
Наступите йому на горло.

Укажете на кроки хибні,
Мовляв, не можна так от
прикро…
І доброзичливо-прихильно
Себе поставите у приклад.

Мовляв, живем по правді, тихо,
До міри чесні, справедливі,
Добра і людяності віхи.
Розсудливі, невередливі…

Такі хороші, солоденькі,
Такі наслідування гідні…
Ненавиджу пиху гладеньку,
Трясовину душевних злиднів.

І помірковану ретельність,
Що не випліскує за грані,
І зацукровану святенність,
Що нишком сипле сіль па рану.

Живуть тихесенько по норах
І власної бояться тіні.
А над землею небо в зорях,
А над землею небо синє…

І вже не сніг садами віє,
А розцвітаються черешні.
Усе живе весні радіє…
Чого вам лячно, обережні?

1966

Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.