«Безсоння доторкнулося рукою…»
Безсоння доторкнулося рукою.
Налякана,
прислухалась душа:
нечутно йдуть крізь темряву ліси,
вода тече, немов сльоза, нечутно,
і тільки кров стривожено шепоче
незрозумілі, неясні слова —
чи про любов, чи про великий страх…
О, виведи мене з нічного лісу,
перенеси над чорною водою —
і вже не розмикай своїх обіймів!
Ніколи
я тебе
не розлюблю.
1985
Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.