Пілотка
Летіла радість голосна,
Що світ не буде більш розп’ятим…
О найвесняніша весна
У незабутнім сорок п’ятім!
Із розформованих полків
Йшли піхотинці та пілоти,
Синам загиблих земляків
Приносили вони пілотки.
Йшли поодинці у запас,
А не гуртом, як до призову…
Звільняли лівий фланг для нас,
Щоб не рідіти йому знову…
Пілотко, ти не докориш,
Дитинства нашого колиско,
Що ми всі прагли чимскоріш
До тебе дорости колись-то.
…Ти не гнівись, що я в брилі,
Посестро каски:
Як і личить,
Я одягну тебе, коли
Правофланговий нас покличе!
1971
Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.