«Тече життя — то мілина, то повінь…»

Тече життя — то мілина, то повінь…
Та шахматку ночей і днів стира.
Старої не душукуйтесь любові —
То не любов, якщо вона стара!

Любов одна не знає часовладдя,
Без візи проникає крізь віки.
За неї найчастіше кров’ю платять
Навпорівну жінки й чоловіки.

Не бійтеся! Женіть убогу скнарість!
В любові «здача» — варта і тверда:
Одним цілунком проганяє старість
І юність безконечну поверта.

Вона іде через колючі терни,
Не боячись ні пасток, ані пут,
І смерті у путі вона не зверне…
Любове, хай святиться твоя путь!

Путь вічного оновлювання людства,
Путь поступу, що відступу не зна.
…Зрони мені у долю хоч пелюстку,
Щоб не минула і мене весна.

1977

---

Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.