Провина

ми кинемось свічками
жарити утомлене сумління,
що хрустітиме у
костях. до землі припадемо
грудьми  — покарані
за спрагу щастя,
за бажання самоти.
ми умиратимемо, мов гриби
(із запахом і формою гріха),
що млосно виросли
на згнилім
дереві
розп’яття.

Збірка «Омана Молока».