Франко Іван - «Сидів пустинник біля свого скиту»
Українська література / Франко Іван / Вірші / «Сидів пустинник біля свого скиту»
В базі 4495 віршів 567 авторів.

«Сидів пустинник біля свого скиту»

PDFДрукe-mail

Сидів пустинник біля свого скиту
Серед лісів безмірних та безлюдних
І слухав пташок голосів пречудних
І вітру в гіллі пісню сумовиту.

Аж бач, голубка, його пташка біла,
Що вже два дні не знать де пропадала,
Ту ж понад ним крильцями стріпотала
І тихо в нього на колінах сіла.

Старий погладить хтів її руков —
Та й обімлів: ті крильця сніжно-білі
Оббризкала червона людська кров.

І зойкнув дід: «Прокляті, зсатанілі
Часи, коли з осель людських в сей ліс
На крилах голуб людську кров приніс!»1

13 сент[ября] 1889



зі збірки «З вершин і низин»

1Мотив із Ленау.