«Щастя — дитина мала…»
X
Щастя — дитина мала
З оком, як клапоть блакиту.
Нарвала див-зілля, чар-квіту
В подолок і йде до села.
Люди на полі. З-під стріх
Сіра нудьга визирає.
Щастя квітки вибирає
З подолку й розкидує їх.
Вечір. Йдуть люди з робіт.
З паші худоба вертає.
Копіт дорогу вкриває,
В’яне столочений квіт.
Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Цикл «Intermezzo»