Ніби маленький кінець світу

покинув непривітний світ ікластих звуків
замешкав у п’янливій порожні мовчання
годуюсь голосними що не мають жодних барв
колючих приголосних пильно уникаю
хтось мимоволі кинув крик мов камінь  —

розбилася мов шибка оболонка протизвуку
що небиткою й герметичною здавалася :
далеко поза межі світу тисячі скалок розсипались  —
і не знайти ніде нікого щоб їх відшукати

а навіть хтось зібрав би  —
чи
після такого апокаліпсиса
ще доживу бодай хоч день
до себе ?

Цикл «За птахом  — птах».