Сини

За Василем Стефаником

Росли сини, як ті дуби,
Не знали горя та журби:
Батьки у радісній родині
Синів ростили Україні.

Та впала волі хоругов,
І заспівала сурма знов,
І мовив батько: «Йдіть, сини» —
Пішли… і не прийшли вони…

Могил стрілецьких не знайти…
Чи є над ними хоч хрести?.. —
Та вже нові сини зростають,
І всі для тебе, Рідний Краю.

Текст наводимо по книзі Ярослав Паладій. Абетка з історії України. — МП «Пам’ятки України». Київ, 1993.