«Широкий степ… Ані ярка, ні стежки…»
Широкий степ… Ані ярка, ні стежки,
а дихається легко… На крилі
озимини густої жайворонки
з’єднали руки неба і землі…
Ідеш і йдеш собі, неначе вперше,
й зупинишся здивовано, коли
уздриш тополі, що на видноколі
кудись за небо синє поросли…
1971
Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.